“Не згадаю гадки”
Не згадаю гадки,
Не змислю я мислі!..
Як чорнії хмари,
Чорні думи звисли!
Порадь, мати, що діяти,
Ой чи жити, чи вмирати?
Порадь, моя мати!
Розпукає серце,
Каменіють груди.
Скажи, моя нене,
Що зо мною буде.
Кажуть люди:
В світі чари;
В світі люди, не татари
Не будеш без
Ой світе мій, світе!
Лушпина оріха!
Де твої
Та де твоя втіха?
Нудно в тобі, як в неволі,
Тілько мука, тілько болі,
Ні волі, ні долі!
І ви, мої люди,
Люди — не татари,
Чи хоч раз ви
Сироті подали?
Кому горе — горе й буде,
Другим жалю не прибуде,
Люди ж мої, люди!
Наоколо глянеш
Та й каменем станеш,
А на себе глянеш,
Як билина, в’янеш.
Лист за листом опадає,
Рік за роком упливає,
Назад не вертає!
Не згадаю гадки,
Не змислю я мислі,
Як чорнії хмари,
Чорні думи звисли.
Порадь, мати, що діяти:
Ой чи жити, чи вмирати?
Порадь, моя мати!
Руданський Степан
Другие работы автора
Сербська пісня
Моя хата — чорні гори, А постеля — камінь голий; Мої браття — кому горе, Мої браття всі соколи
Biskupstwo
Коли біскуп був не біскуп, А плебан убогий, То і пара добре везла, А часом і ноги
Ти не моя
Ти не моя, дівчино дорогая І не мені краса твоя; Віщує думонька смутная, Що ти, дівчино, не моя
Сама учить
Біжить дівка; в руках курка, Сито під пахвою Аж дивиться — Козак під вербою
