1Люблю я думать.
Я
Очима тишу цілувати,
Коли, як в тихому гаю,
В душі урочисто і свято.
І грона кращих почуттів,
Налитих мужністю й стражданням,
Нести в твій дім і
Поїти серце в забутті.2Степліло літечко…
Веселі дні веселих літ
І світ піймав мене… Зраділий,
Я обізвався серцем в світ,
І вже крізь тебе
Я крикнув, повен сил і дій:— Мій світе, світку, світотенько,
Мій світонько, світище мій!..
І — почалось!
В криваву
Політик чорних, сліз і ран
Ввулканився в вулканну
Кривавий Африки вулкан!
Пий, світе мій, вино свободи,
Як пив мій древній друг Лі Бо!
На ясні зорі, чисті
Пливи, скривавлена любов!4Любов — не зло.
Любов,
Від себе утекти можливо.
Таємних дум, бажань,
Якби зібрав я чисте жниво,
Тоді б ти бачила в
І мозолі під прапорами,
І космос, і над
Жінок похилених, як в сні…5Нам вічно треба небом жить,
По шию будучи в планеті!
Якби я міг
Міщанство в реактивнім
І на серцях колючий дріт,
Одежі сірі
І на економічнім
Всеїжоїжучий живіт!6То був мій перший день
Стояло серце на колінах,
І профіль твій в бузкових
Очима почуття
Люби мене.
Я вже
Тобі дари в житейських мервах,
Твій дім, і ти, й твій Берислав,
Гойдайтесь ще на моїх
То був мій другий день буття.
Гангрена серця
Замовкла раптом,
Радіостанція Життя!..
Я знов коханий… Боже мій!
Щасливий вік той, у
Живе твій подих долі й мрій,
Краси і грації… Німому,
Ти робиш честь мені…1960
