Зірок запізнілі
Розбіжаться від мене в ніч
Вибігай за село стрічати,
Моя посивіла піч!
Приголублю твою затулу,
І під струнами
У кімнату мене вези,
Теплотою всміхайся
Хай не шестеро буде нас,
Хай один я прийшов поки що
Твого комина чортів
Соловейком мені засвище.
Коли мати, забувши втому,
Вже не вмістить за стіл родини
Будеш їсти свою
Й подивлятися на годинник*.
І тоді, коли я з
Прийду снити дитинним спомином,
Ти всміхатимешся, стара,
І в минуле зітхатимеш
Стане день за твоїм порогом
Будеш мрійно мене
Димарем своїм зверху хати,
Голубою хустиною з
І коли закружляє ніч
Встану я в твоїх мріях чулих!
Ти забудеш зітхнути, піч,
Своїм комином у минуле.1955
