1 min read
Слушать(AI)Гаптує дівчина й ридає
Гаптує дівчина й ридає
Чи то ж шиття!
Червоним, чорним
Мені життя.
Танцюють звуки на дзвіниці,
І плаче дзвін.
Я йду.
Мій шлях то із костриці,
То із жоржин.
Тумани линуть вгору, вгору,
А хмари — вниз.
Чому я не люблю простору,
Як я без сліз?
Я ввечері цілую
І кличу сум.
Чому, чому я жить не
Та сам, без дум?1914
Павло Тичина
Па́вел Григо́рьевич Тычи́на (рус. дореф. Павелъ Григорьевичъ Тычининъ; укр. Павло Григорович Тичина; 1891[2]—1967) — украинский советский поэт и
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Подивилась ясно
Подивилась ясно,— заспівали скрипки Обняла востаннє,— у моїй Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді Заспівали скрипки у моїй душі
Хтось гладив ниви все гладив ниви
Хтось гладив ниви, все гладив ниви, Ходив у гніві і сіяв співи: О, дайте грому, о, дайте зливи Нехай не сохнуть злотисті гриви
Зразу ж за селом
Зразу ж за селомвсіх їх розстріляли,всіх пороздягали,а мертвих насміхали,били їм чолом Випала ж зима Що тепер всім воля,врізали вам поля,в головах тополя,а голів нема Як зчорніла ніч —за селом світило,з співами ходило,берегло, кадил...
Ви знаєте як липа шелестить
Ви знаєте, як липа У місячні весняні ночі Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі