О О

Сумоглядні ваші співи,

Все лиш горе та неволя,

Мов нема ніяких

Крім будяччя серед поля.

Чорним вкривалом

Ясне небо ви закрили,

В людських серцях горе,

Й зопсуття лиш ви відкрили.

Зависті пожар

Серед люду ятрите ви,

Замість радощів, любові

Всіх до бою зовете ви.

Брудом буденним

Чисту красоти святиню,

Ви в шинок з висот

Затягли пісень

Так гнівним говорять

Ситі судді

І ридають, що

Давні хвилі

Висхли хвилі,

Чистеє вітхнення слово;

Як не ми його відновим,

То не віджиє наново».

Хухають вони і

Естетичнії формули,

Крають, латають і

Світ будущий із бібули.

А життя йде своїм ходом.

Хвиля мислі, хвиля

Розливаєсь, їх ридання,

Ані формул їх не слуха.1881