Ходжу-блуджу по
Великому,
Одкрив би я своє серце,
Та нікому, так нікому.
Цвіте воно, як Божий рай,
Потай миру, потай миру;
Ні любощам, ні
Не йме віри, не йме віри.
Ой серденько закритеє,
Тихий раю, тихий раю!
Ніхто тебе не нівечить,
Бо не знає, бо не знає.
Цвіти ж собі, живи
Самотою, самотою;
Втішай себе
Дрімотою, дрімотою.
А щоб тебе лихі
Не вжахнули, не вжахнули.
Засни, серце, довічним
Люлі-люлі, люлі-люлі…
