Ой ішов я до дівчини
Од воріт вернувся:
Піду лучче до
Горілки нап’юся!
Нехай добрі люде славлять,
Що в шинку ночую,
Що за тиждень загорюю
За ніч прогайную.
Лучче мені од
Наругу приймати,
Аніж собі вольні
Навіки зв’язати.
Твою чари, дівчинонько,
Я по людях знаю:
Тому щастю, тому
Віри не діймаю.
Ой коли б нас не в’язано
Може б нам жилося,
Що волею моє
З твоїм понялося.
Ой яке там щастя-доля,
Де в хаті неволя?
Моя доля — серед
Нев’язана воля!
Ой заграй мені кобзарю,
Про ті часи давні,
Як у Січі
Наші предки славні.
Ой заграй мені, кобзарю,
Нехай я заплачу,
Нехай долю — вольну
Крізь сльози побачу.
Ой заплачу-заридаю,
Рутою
До любої
Повік не вернуся.(1861)
