Гульвіса

Ой ішов я до дівчини

Од воріт вернувся:

Піду лучче до

Горілки нап’юся!

Нехай добрі люде славлять,

Що в шинку ночую,

Що за тиждень загорюю

За ніч прогайную.

Лучче мені од

Наругу приймати,

Аніж собі вольні

Навіки зв’язати.

Твою чари, дівчинонько,

Я по людях знаю:

Тому щастю, тому

Віри не діймаю.

Ой коли б нас не в’язано

Може б нам жилося,

Що волею моє

З твоїм понялося.

Ой яке там щастя-доля,

Де в хаті неволя?

Моя доля — серед

Нев’язана воля!

Ой заграй мені кобзарю,

Про ті часи давні,

Як у Січі

Наші предки славні.

Ой заграй мені, кобзарю,

Нехай я заплачу,

Нехай долю — вольну

Крізь сльози побачу.

Ой заплачу-заридаю,

Рутою

До любої

Повік не вернуся.(1861)