До Тараса за річку Ахерон

Недоспів твій доспівую, мій

Насліддє дороге, клейнодами багате,

Лишив єси мені в твоїй тридцятиструнній,

В твоїй поезії високій, многодумній,

Дуброві запашній, широкошумній.

Тарасе! попроси там Аполлона,

Нехай зупинить він легкий каюк Харона,

Щоб довго не возив на той бік

Народу без путя, без честі і закона.

Що з вовчого на світ приходить лона.

Нехай по сонних берегах блукає,

Про ледарство своє ледаче споминає,

На предків і батьків за брехні нарікає,

Тяжкі гріхи свої й паскудство

І суду сто століттів дожидає!

Кому ж я передам, коханий брате,

Твоє добро святе, над всі скарби багате?

Собакам, чи вовкам, чи людям безголовим,

Тим язикам лихим, калікам кривомовим,

Письменникам сліпим і пустословим?