Похмурий день зачаївся в туманi.
Над бродом ржуть, полохаючись, конi.
Мiй меч бренить, та чую, що на гранiМене не зрадять крицевi долонi.
Учора твердо так, без
Промовив: нi, суворий до останку.
I цiлу нiч пiд бурю i пiд
Процiлував я оп’янiлу бранку.
Хай анти ждуть за рiчкою в туманi,
Мене не зрадять крицевi долонi.
I тiльки образ голубий на гранiНе осiнить мої гарячi скронi.
