Ви в ірій линете від сірого туману,
Від сірих днів, від суму і
На срібло чистеє спокійного лиману,
На пишні береги.
Не жаль вам тих, що сміло гинуть по
Від пург і бур скажених і сліпих:
Вам ірій мріється крізь сльози,
А сонце суше їх.
І скільки вас в борні розбилось об граніти,
І скільки вас сконало серед мук,
Але і смерть була безсила вас
І вбить ваш вільний дух.
Летіть!..
Коли ж ви будете бенкет справляти,
Згадайте мертвих словом
І наперед, ніж келих сповнений підняти,
Ударте в дзвін по ним!1904
