Шевченко
Не пишний монумент із мармуру Ти залишив по собі,коли туди відходив, звідкіля немає вороття.
За бронзу й мідь тривкіше слово — і як завжди сонце сходитьі не цвітуть свічок лілеї молитвами забуття.
Не тихне сторож вишні — соловейко в місяця пожарах,дівчата не вмовкають, і зозулиним весіннім чарамвсе піддане.
Земля і на землі закон зростання й крові.
Змінливість вічна і трива незмінність прав і справ.
Країна, що над нею місяць грає, як і грав,волошково, пшенично, черешнево, вільхово, вербово.
Не тихне клик чаїний над лиманами, що в них заснуливітри завмерлих бур, немов стяги потоплених човнів,де сплять сповиті у китайку дні минуліі море морщить хвилі, наче людські чола наглий гнів.
Це Ти сто літ показував мету і шлях стовпом вогнистим,ми виросли у спадщині Твоїй, як в сяйві сонця листя,у куряві воєн, у мряці буднів час Тебе не зрушив.
Твоє наймення мов молитву кладемо на стяг,бо знаємо, що мов тавро понесемо в життяпечать Твоїх палючих слів, що пропекла до дна нам
Життя і знання”, ч.3, 1936
Антонич Богдан-Ігор
Другие работы автора
Калина
Калина похилилась вниз,мов ягода росте червоне слово Весні окриленій молись,карбуй на камні пісню калинову Та промінь сонця, мов стріла,проколе слово і проріже камінь,і лиш калина, як цвіла,цвіте щороку листям і піснями 9 березня 1935
Три строфи з записника
Мов птах, співає телефонна трубка,мов чорний птах в ліщині срібній дроту Коли покине друг і зрадить любка,що вибереш: зненавість чи скорботу О квітко звуків в чорнім шовку сяєв Музика б’є в обличчя, мов зле птаство
Пісня про вічну молодість
Запрягти до саней чотири чалі коніі в чвал, і в чвал Заіржуть баскі бігуни на реміннім припоні,аж луна відіб’єтьсявід скал, від скал Тріснути батогом на вітер буйнийі вдаль, і вдаль Наші очі далеччю гартуймо,а серце куймона сталь, н...
Запрошення
Вже спалюється день на вугіль ночі,росою вечір трави з попелу полоще,і ляк, мов свердел, твоє серце точіть,і місяць тіні згублені полошить Самітний друже, мов у ночі пояс,ти в таємничість світу оповитий В цей вечір весняний ходи зо мноюв...