Не в тишині формується поет,
Не в самоті німих чернечих келій.
В юрбі людей, бурхливий і веселій,
Він розіклав барвистий свій намет.
Його життя – це брук, а не паркет,
Його палітра – площі та панелі,
Де ловить він життя високі
І рух юрби до невідомих мет.
Ні тріолет, ні станса, ні
Сучасного не вдарить, не зворушить.
Живий поет – не класик, не естет,
Він дійсний світ одбити в пісні мусить!
Життя, як море, змінне і бурхливе,
Він мусить знати всі його мотиви.
З
И
И”
