1 min read
Слушать(AI)Засудженим
Як ми можемо жити, сміятись і дихать?
Як могли ми чекати — не битись, а
В ніч, коли у в’язниці спокійно і
Ви збиралися вмерти — у шість двадцять п’ять.
І коли приволікся заплаканий ранок,
Вас покликала смерть у похмурій імлі
А тепер наші душі і топчуть, і
Ваші кроки останні по зимній землі.
А тепер в кожній серці пожежу
Розпалили ви знову — спаливши життя.
І, мов гимн урочистий, мов визвольне гасло,
Є для нас двох імен нерозривне злиття.
Над могилою вашою тиша і спокій,
Та по рідному краю — зловіщі вогні.
І піти по слідах ваших скошених
Рвучко тягнуться сотні окрилених ніг.
Теліга Олена
Еле́на Ива́новна Телига (Елена Шовгенова; 21 июля 1906—1942) — украинская поэтесса и литературный критик, член Организации украинских националис
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Поворот
Це буде так: в осінній день Перейдемо ми на свої дороги Тяжке змагання наші душі зоре, Щоб колосились зерна перемоги
Чужа весна
Десь, цілком недалеко, засліплює світло, Десь ридають трамваї і мучаться авта, Але тут, в синіх сутінках, тиша заквітла, А за сонними вікнами блимає нафта
Танґо
І знов з’єднались в одну оману, О дивне танго, — і сум, і пристрасть; Пливу на хвилях твого туману, Згубила керму, спалила пристань
Моя душа й по темнім трунку
* * Моя душа й по темнім Не хоче слухати порад, І знову радісно і