1 min read
Слушать(AI)Механизм
Человек замерзает
Не от скуки и не от боли,
Не от радости, не от муки,
А от знания высшей воли.
Подчинить этой воле сердце -
Вот задача пустых околиц,
Вот задача живого мира
И такой ненасытной крови.
Человек обрастает металлом,
Бронзовеет он неслучайно,
Человек боится раны,
Ещё больше - раскрытия тайны.
И когда улетает детство,
И когда увядает юность,
С равнодушием по соседству
Вырастает речи упругость.
Человек становится фальшью,
Телом робота, строчкой кода,
Но за неба порогом, дальше
Умирает его природа.
Марина
My poetry doesn't reflect my feelings.
It mostly stems from observation and communication with the others and sometimes from long days of readin
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Довіра
Людьми керують гормони, А суспільством - товсті гаманці Та великі ЗРК. Щоразу у великому місті
Пантеон
От завершу писати дисертацію з Вас, І що далі? Чи зникне з мозку холодний компас, Розібраний на деталі?
Зеленим очам
Тіні слів - Те, що не встигли сховати. Тіні днів - різних і неозорих. Світло снів,
За обрієм
Дайте мені можливість злетіти за обрій - Тут прочитала я сотні книжок, І омани життя вже мені знайомі, І глибока тиша поміж лапок.