Малюнок

Глухе, бездушне

Напало землю.

Цвіти мруть,

Поля байдужно снігу ждуть,

А хмари висять, як каміння.

Часами вітер надбіжить,

Туман стурбує і розвіє.

Село в долині

І п’яним сном дрімає-спить.

Погасло світло.

На засув двері.

Вірні

В солому з ухами зарились,

Лиш блуд блукає по межи.

Лиш стежкою попід

Йде голод – сіл щорічний гість.

Держить в руках мужицьку

І грізно зиркає очима.