3 min read
Слушать

Україна

Україно,

Запороже, годі вас забути,

Ах, бо мило тамки жити, мило тамки бути,

Де ті трави шовковії славні степи криють,

Де ся квіти поза квіти в зимних росах миють,

Де стада ржуть, де соколи, де вірли співають,

З буйним вітром у заліжку козаки літають.

Хто ж то може знов забути могили, кургани,

Де козацтво українське, славні

Свою славу сном провадять, славов серце гріють,

А ті думи богатирські так-то гарно піють,

Що аж тут ся відзивають, що аж тут їх чути,

Україно,

Запороже, можна вас забути?

Онде грає жвавий хлопець у торбан весело;

Онде дівча йде по воду, думку йкусь завело;

Там сопілка приграває, ніби соловіє,

Що там в гаю калиновім піє все та піє;

А там бджілка злотокрила думно си співає,

Обмучилась медівницев, ледве що вертає.

Он колишесь тихий Дніпер: вечір — він дрімає,

А по синій єго фалі човенце плаває,

В ньо си сіло гарне дівча, красне, як малина,

А хороший кермаченько ляг їй на коліна,

Обзирає сороківці, що в коралі в’яжуть,

А потому, а потому… Далі вже не скажу;

А хоть рад би-м і сказати, але наші

Вже пропали в синій мряці, що Дніпер укрила.

Далі видко білий хутор, пасіки, ставочок,

Знов байрак там яворовий, вишневий садочок,

А в садочку мила хатка; тамки на

Сіло дівча русокосе — ах, які ж там нозі!

Та й іголков тонесеньков шиє в хустку

Де ти бавиш, біловусе, де, мій ясний

Тихо, тихо, любе дівча, — видиш он сокола?

А дівчина — чорні очі — глипла

То не сокіл, то мій милий вороним

Та й схопилась красавичка, ліску відчиняє.

А сокіл вже на подвір’ї, дівчину любує;

Вна го хоче посварити — годі, бо цілує.

Глянь там далі на прикмету: думаш, там соколи!

Ні, там славні чумаченьки возя з Криму соли.

От, дивися, вже і стали, вже й воли пустили,

Вже і ватра запалена, вже ся розложили.

Той готовить ситу кашу, ті вози знов мажуть,

Хлопці шумки заспівали, старші казку кажуть.

Далі, далі — онде небо багром рум’яніє;

Слухай добре, як-то мило десь дзвіночок

То в тій церкві там, за лісом, з дев’ятьмаверхами

Всі покриті срібнов бляхов, злотними

А священик-старець ходить по святій контині,

Молить слави Запорожу, щастя Україні.

0
0
194
Give Award

Юрій Федькович

Стихи Юрія Федьковича. 8 августа 1834 — 11 января 1888. Украинский писатель романтического направления, предвестник украинского национального во…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Уходил поначалу призыв на войну
Рудбекия (Золотые шары)
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+