Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдовшій у світі
З розплющеними 28-літніми
Наш Василь іде по останній у світі
З зупиненим серцем з опущеними
В яких учора
Говорило
В темно-коричневому
В білій сорочці защібленій матір’ю під
В черевиках зашнурованих
З кручі
З 28-ми своїх
Наш Василь стартував на немислиму в світі
Ім’я
Наші горе і
І тиха клятва
На солонім плечі
Мій
Справа не в тому пузатому
Підперезанім чорною
І справа не в чорних отих
І не в чорних отих
Що вицвірінькувались з-під
І справа не в п’яненьких
З чорними лопатами під
Справа Василю не в
Ти б сам
Якби не летів зараз ти з найбільшою швидкістю в
Щоб стати наснагою в нашому
Дивитись і
Для щастя народу
Ми завжди у чімсь не
Але наш
Яке
В такій вибагливій
Вправі засвідчити
Що я кажу з непокритою головою і серцемжодного слова брехніжодного граму підступствапідлостіхитрощівчи
В нас не було поміж
В нас не було і не
Так я
Чи
Так я
Чи
Я кажу
Бо за душею цієї
Стоїть Україна.1965
