Я не надіюсь нічого

Я не надіюсь

І нічого не бажаю

Що ж, коли жию і мучусь,

Не вмираю!

Що ж, коли гляджу на

І не можу не глядіти,

І люблю тебе!

Куди ж

Серце діти?

Усміх твій, неначе

Листя покрівля зелене,

А з’їдає штучну краску

Смійся з мене!

Я не надіюсь нічого,

Але як бажання сперти?

Не бажать життя живому,

Тільки смерти?

Жиймо!

Кожде своїм

Йдім, куди судьба провадить!

Здиблемось колись – то добре,

А як ні – кому се вадить?