1 мин
Слушать(AI)Буря
Надходить буря.
Сиві вільхив тривозі туляться до себе.
Щоб відідхнути, просить пільги,хоч на хвилину, в багрі небо.
Мов стовп, піднявся вихор тричі,і сяють блискавки, аж макичервоні сплющують зіниціі клоняться хорунжим ляку.
Кларнетів схлип, і вітру помах,і виє лис — нічний астроном.
Червона неба папіломапрорізана, мов бляха, громом.
Це з-понад бурі безкрай вільний,схилившись, риє в хмарах ями.
Тоді слова швидкі й доцільні,мов леза, схрещую з громами.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Дім за зорею
Струмує гімн рослин, що кличуть про нестримність зросту,і серцю, мов по сьомій чарці, невисловно п’янко Від’їду вже Тут був я тільки принагідним гостем До інших зір молитимусь і інших ждати ранків
Зелена Євангелія
Весна — неначе карусель,на каруселі білі коні Гірське село в садах морель,і місяць, мов тюльпан, червоний Стіл ясеновий, на століслов’янський дзбан, у дзбані сонце Ти поклоняйся лиш землі,землі стобарвній, наче сон цей
Корчмарські чари
Кіптява свічка й ніж щербатий,червінна королева з карт Змішалась ява з сном крилатимі все недійсне — ніч і чар Тремтять уста на чарки вінцях,і горло здавлює відчай Корчмарю, сто даю червінців,лиш місяця мені продай
Яворова повість
Мала Мав дяк в селі найкращу доню,дівчину явір покохав Почула плід у свому лоніпо ночі, п’яній від гріха Дізнавшись, дяк умер з неслави,мов ніч похмурний був і гнівний
