Відхилялось чисте небо —жовтий полог йшов у літ,і світився в півня гребіньпід вікном, як первоцвіт.
Дивно нам сьогодні зранкувряд продмухувать шибкий замість солоду у склянкикласти липові листки.
Й крихти терпкості не чути —чи ж воно так й має буть,коли губ торкнеться сутіньчи вишнева каламуть?
Що ж, настоїм в лампі світло,ним окропим всі кути,де зберігся запах літа, —щоб не знати гіркоти.***
