1 min read
Слушать(AI)На узліссі
Відхилялось чисте небо —жовтий полог йшов у літ,і світився в півня гребіньпід вікном, як первоцвіт.
Дивно нам сьогодні зранкувряд продмухувать шибкий замість солоду у склянкикласти липові листки.
Й крихти терпкості не чути —чи ж воно так й має буть,коли губ торкнеться сутіньчи вишнева каламуть?
Що ж, настоїм в лампі світло,ним окропим всі кути,де зберігся запах літа, —щоб не знати гіркоти.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
“Промкнулося світло і впало на світле — ясне”
Промкнулося світло і впало на світле — ясне,а зверху осоння яріло зелене;зітхання злетіло, засвічене днем,немовби душа відлетіла від мене Цей день промине… По рожевих снігаххуртована сутінь відхлине,і скупо зав’яжеться в синіх очахпрозорим пр...
На тему «Козак Мамай»
Пильнуй всякчасно браму вуст,бо слух піщаний слів неситий Кричить Мамай, стікає вус,брова ламається сердито…— Кривоязикі брехуни Гонителі свого сумління Ви пасерби, а не сини,мандрівні безтілесні тіні
Дім
Чом у вікно на льоту заглядаєте? Чи ж до вечері нічого не маєте? В мене пушинка — дрібненька зернинка, що залетіла на ніч для спочинку…В кухлі вода голубіє, як пташка,—
Осереддя
Ні мислю пройняти, ні словом отямитьбайдужості дня, що крізь тебе тече Весь світ у тобі зав’язався шляхами,і ти — його центр Його вісь і плече Це ти — перспектива його безкінечна,усі покладання, надії в тобі
