Не гріє сонце на чужині

Не гріє сонце на чужині,

А дома надто вже пекло.

Мені невесело

Й на нашій славній Україні.

Ніхто любив мене, вітав,

І я хилився ні до кого,

Блукав собі, молився

Та люте панство проклинав.

І згадував літа лихії,

Погані, давнії літа,

Тойді повісили Христа,

Й тепер не втік би син Марії!

Нігде не весело мені,

Та, мабуть, весело й не

І на Украйні, добрі люде;

Отже таки й на чужині.

Хотілося б… та й то для того,

Щоб не робили

Труни із дерева чужого,

Або хоч крихотку

Із-за Дніпра мого

Святії вітри принесли,

Та й більш нічого.

Так-то, люде,

Хотілося б… Та що й

Нащо вже й бога турбовать,

Коли по-нашому не

Друга половина 1847,

Орська кріпость]