У неділеньку та ранесенько

У неділеньку та ранесенько,

Ще сонечко не зіходило,

А я, молоденька,

На шлях, на

Невеселая виходила.

Я виходила за гай на долину,

Щоб не бачила мати,

Мого

Чумака з

Зустрічати.

Ой зустрілась

За тими

Та з чумацькими возами:

Ідуть його воли,

Воли половії,

Ідуть, ремиґають,

А чумаченька мого

Коло воликів немає.

Ой копали йому в степу при

Та притиками яму,

Завернули його у тую

Та й спустили

У ту яму

На високій могилі.

Ой боже милий! милий, милосердий,

А я так його

Друга половина 1848,

Косарал]