Заросли шляхи тернами

Заросли шляхи

На тую країну,

Мабуть, я її навіки,

Навіки покинув.

Мабуть, мені не

Ніколи додому?

Мабуть, мені

Читати

Оці думи?

Боже милий!

Тяжко мені жити!

Маю серце широкеє

Ні з ким поділити!

Не дав єси мені долі,

Молодої долі!

Не давав єси ніколи,

Ніколи! ніколи!

Не дав серця

З тим серцем

Поєднати!

Мої дні і

Без радості, молодії!

Так собі

На чужині.

Не

З ким серцем ділитись,

А тепер не маю

З ким поговорити!

Тяжко мені, боже милий,

Носити

Оці думи.

І не

Ні з ким,— і

Не сказать святого слова,

І душу

Не радовать, і не

Чоловіка злого,

І умерти!..

О господи!

Дай мені хоч

На народ отой убитий,

На тую

Перша половина 1849,

Косарал]