Співвідношення
Мало, мало, ой мало життя,аби втішити всіх і розрадить,перейнятись до всіх співчуттям,по голівці кульбабу погладить.
Мало рук, мало серця меніобійняти, любов’ю зігрітидні старечі і плечі сумні,безпросвітне сирітство на світі.
В моїх подихах мало тепла,щоб обмерзлі листки підійняти,світ ввібрати — душа замала,а нужденних багато,
І зроста, і зроста тільки біль,спожаління до смертного всього…— Мало, мало, — луна звідусіль, —нам покладено строку
За щокою сховаю зерно,а у пазусі змерзлу синицю,у волоссі давним-предавнобезголоса зозуля гніздиться.
І комашки найменшої жаль,жаль себе і минущого всього.
Завелика, велика печаль,як на мене, на мене одного…***
Павло Мовчан
Other author posts
Карби на камені
Снувались крізь шумлише звуків прожилки,і вітер до білого воду В ногах шерехтіли камінні обмилки,і морю затісно було в Ти, водо,колись могла світ весь пойняти,вмивала всю скверну з обличчя його,а зараз стискають бетонні лещата,і світ цей...
За мотивами «Ворона» Едгара По
Переінакшив все минуле:тепер тебе там не було Був гайворон замість зозулі,та й то лише з одним крилом Був степ, напоєний вітрами,і спис, засторчений в блакить,—і нас вже не було між нами,була якась тривала мить…— Стривай… Але ж було мину...
Осіння пам’ять
Запорошене око сльоза омиває,схолонають ліси, і листочок листка доганяє,і повзуча трава завмирає, наїживши спину,щоб ухутрити плечі тобі соболино Ніби іскра — папір — порошина пекучапропалила весь світ — чорна дірка зія,отвір ширша — для ширш...
3 Ніч
1 По дорозі до Петропавловської Цей янгол двокрилийна палі фортецікружляє за вітром,ніяк не зірветься,а шпиль, що завершував царське стремління,поглиблює янгольську муку й боління О місто, в намисті містків і бруківки,золочене скріз...