Наші вулиці
Наші вулиці всотують страх та кров,
Наші ходи кимось вже прораховані,
Наші слова розібрані на молекули,
І постійно сняться тривожні літери.
Ти - центр міста й знань,
Фантастичне створіння без замку й корони,
Тяжіння елементарних часток, складних бажань,
Храм, у якому моляться фараони...
В твоїх алгоритмах - мої архетипи,
З твоїх інвестицій проростають боді-камери,
Я перелічую дагеротипи та літописи давні,
Такі мої дивні екзамени.
Твій рід пишатиметься силою опору,
Мій - непорушністю миттєвих зітхань,
Ми написали постмодерну оперу
На інфразвуку чужих бажань.
Не зазіхай на золото, будуть інші елементи,
З валентністю ненульовою, плавкі й гнучкі,
Наші ідеї захоплюють континенти,
Наші герби малюють прадавні віки.
Переді мною вибір - сказати правду
Чи непомітно і тихо втекти,
А ти орошуєш вогнем олімпіади
Зі спортивного гніву й дистилірованої ненависти.
Марина
Другие работы автора
Довіра
Людьми керують гормони, А суспільством - товсті гаманці Та великі ЗРК. Щоразу у великому місті
Пантеон
От завершу писати дисертацію з Вас, І що далі? Чи зникне з мозку холодний компас, Розібраний на деталі?
До моря - Андрей Хаецкий
приходиш до моря - а море іще не спить ковтаєш солоне повітря немовби востаннє і хочеться запам'ятати ці примхи весни але вони тануть
Tell myself
I tell myself to forget you, But the thought of comes like a ghost, Like a felony , Like a disaster.
