1 мин
Слушать(AI)Викочується із пам’яті
Викочується із пам’ятіжорстоке століття Драконаі змітає на своєму шляхународи і королівства.
Ось летить воно на менеброньованою колоною,переблискує зубами гусениць,люто бризкає на всі бокилипкими згустками світового болота.
А я, малий,у бездонних батькових чоботяхперебігаю дорогу Дракона,спотикаюсь і падаюу жахливу мішанину глини і ґлею.
Залізоголова потвораневідворотно насувається на менечорною пащею гармати,грізно дихає громом і полум’ям,нервово скрегоче гальмамиі нерішуче
Потвора стомилася.
Перебийніс Петро
Пëтр Мусеевич Перебийнис (укр. Петро Мусійович Перебийніс; р. 1937) — украинский и советский поэт, драматург, журналист, редактор. Заслуженный ж
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Чорні очі кари
Чорні очі карі,тіні Що мене чекаєв тій далечині Цідиться крізь менетиша польова Дідичу кремезний,грішна голова
Портрет батька
Тато хмурився зніміло,був не майстер на слова Усміхався так несміло,аж ламалася брова Та коли сміявся тато,мама вишнею цвіла Усміхалась наша хата,усміхалось півсела
Сохне глина руда
Сохне глина руда Відступає орда Гаснуть очі розкосі А сніги навскоси – на поля, на ліси
Тернопільська весна
У Тернополі тане зима,розмовляє з вітрами гілля Видно, чайки здалляприлітають сюди недарма Зацвітає Тернопільнавесні, навесні І лоза вдалиніза туманами світить мені