Викочується із пам’ятіжорстоке століття Драконаі змітає на своєму шляхународи і королівства.
Ось летить воно на менеброньованою колоною,переблискує зубами гусениць,люто бризкає на всі бокилипкими згустками світового болота.
А я, малий,у бездонних батькових чоботяхперебігаю дорогу Дракона,спотикаюсь і падаюу жахливу мішанину глини і ґлею.
Залізоголова потвораневідворотно насувається на менечорною пащею гармати,грізно дихає громом і полум’ям,нервово скрегоче гальмамиі нерішуче
Потвора стомилася.
