Сохне глина руда.
Відступає орда.
Гаснуть очі розкосі.
А сніги навскоси – на поля, на ліси.
Перекреслюють осінь.
Поспішають рокипо снігах навпрошки –і дорога коротша.
На рівнині зиминепомітно димитьполинова пороша.
За стогами стоги,за снігами сніги –несподівані
Ох, нікого нема!
Тільки біла пітьмата козацькії кості.
