“я не повірю що лиш ти одна”
Я не повірю, що лиш ти однана світі білім, як роса, — Ну що простіше? — ти чекала літа,а вранці, перед вереснем, — На світі білім, де лягало з руклегке, мов тіло, плаття на ожину,ну що простіше? — тінь його незримустоліттями лататиме…