·
2 мин
Слушать

Майбутнє

Тобі, надіє трудящого люду,

До ніг падуть турботні наші будні;

І з голоду, з безладдя, з цього бруду

Простуєм шлях у мрійливе майбутнє.

Бо ця доба, що з нами настає,

Цей рік і місяць, день і ця година

Співають нам про владарство твоє,

Що тільки ти – надія їх єдина.

Батьки вмирають, родяться сини.

Ростуть вони і прийдуть на готове.

Чи не для них настужувались ми?

Чи не для них пролляли стільки крові?

І заснемо, як листя восени,

Одійдемо, як ті хмарки на

Про тебе снили дивовижні сни,

До тебе прагли, гинули за тебе.

І селянин із плугом у руках,

Що борознами ці поля мережить,

І той літун, що, мов той птах,

За ворогом з далекогляду стежить,

І робітник, що глиби скелі коле,

І військовий, що спокій береже,

З них кожний творить, кожний молить:

Приходь уже!

Приходь уже!

Чи ж не для тебе родяться співці,

Що в холоді убогої

Збирають вирази та образи багаті,

Виносять їх на площі й вулиці?..

Вони, – самітні все своє життя,

Виховують, захоплюють борця,

Бо ритмом днів твоїх зворушують серця.

Тобі ж і я оддав свої чуття.

І маляри малюють без кінця

Картини, краєвиди та портрети,

А потім з рук голодного

Оті ескізи, радісні

Так ваблять і милують очі,

Бо це про тебе наші сни пророчі,

Ти зміст пісень, картин і всіх поем,

Основа всіх різноманітних тем.

Дивлюсь на фільму в кілька тисяч метрів,

На Гіггінса,

Некрополь чи на Газ,

Мене виводить із сучасних

Чиясь рука у той майбутній час,

Де буде світло, радісно, прозоро,

Де буде серцю і рукам

І легко так для працьовитих

Вже близько він, отой веселий час!

Як віоліна чи п’яніно дзвонить,

Мов з леготом у березні фіалка,

А балерина голову

Чутливим жестом, мов сумна весталка,

Про тебе марю, марю ніч і день.

Майбутнє, ти мотив моїх пісень,

До тебе ритм і кожна рима кличе

Й вони твої надійні будівниці.

Тобі складаю цю весільну оду,

Майбутня втіхо змучених сердець,

З мільйонами розкутого

До тебе потом молиться й співець:

Приходь уже, надіє цього люду!

Зроби вже раз минулому кінець!

Тобі одній співати буду,

Тобі сплету останній свій вінець.1923.

З

И

Ш

Ь”,

Й

Р

0
0
32
Подарок

Дмитро Загул

Стихи Дмитро Загула. (укр. Дмитро Юрійович Загул; 1890—1944) — украинский поэт, переводчик. Автор стихов: Прийшов, як звір із нор пустелі, Очі з…
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Сегодня читают
Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.