Марко Вовчок

Не вбити хижими очима

Її незмінної весни,

І пролітають швидко зими,

Немов пусті, бравурні сни.

Стоїть скуйовджене століття,

Жінки, мов іграшки, малі,

Та в серці оживають квіти

Серед холодної імли.

Її життя, її природа -

Грайливий дім безмежних мрій,

Але сувора її врода

До сильних спонукає дій.

Живе у світі нездоланно,

Вітаючи усі краї,

Марко Вовчок - одвічна панна

Та гордість нашої землі.

До дня пам'яті Марко Вовчок.