Інтродукція
Була колись шляхетчина,
Вельможная пані;
Мірялася з москалями,
З ордою, з султаном,
З німотою… Було
Та що не минає?
Було, шляхта, знай, чваниться,
День і ніч
Та королем
Не скажу
Або Яном Собієським:
Ті два
А іншими.
Мовчки панували.
Сейми, сеймики ревіли,
Сусіде мовчали,
Дивилися, як
Із Польщі втікають,
Та слухали, як
Навісне гукає.“Nie pozwalam! nie
Шляхта репетує,
А магнати палять хати,
Шабельки гартують.
Довго таке творилося,
Поки не в
Запанував над
Понятовський жвавий.
Запанував, та й думав
Приборкать трошки… не зумів!
Добра хотів, як дітям мати,
А може, й ще чого хотів.
Єдине слово “nie
У шляхти думав одібрать,
А потім… Польща запалала,
Панки сказилися…
Гонору слово, дарма праця!
Поганець, наймит
На ґвалт Пулавського і
Встає шляхетськая земля,
І — разом сто конфедерацій.
Розбрелись
По Польщі,
Волині,
По Литві, по
І по Україні;
Розбрелися та й
Волю рятувати,
Полигалися з жидами,
Та й ну руйнувати.
Руйнували, мордували,
Церквами
А тим часом
Ножі освятили.
Тарас Шевченко
Другие работы автора
На вгороді коло броду
На вгороді коло Барвінок не сходить Чомусь дівчина до По воду не ходить
Колись дурною головою
Колись дурною Я думав: Горенько зо мною Як доведеться в світі жить
Мені тринадцятий минало
Мені тринадцятий минало Я пас ягнята за селом Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було
Кума моя і я
Кума моя і В Петрополіськім Блукали ми — і тьма, і Ходімо, куме, в піраміду,