Гостина
Добросте шляху — ти ж додому,повняться спіллю відра в криниці,солодко буде у погостівці.
Виросте стіл, як чотири осичини.
Стіни обступлять, цибулею ввінчані,
Матінко наша, при вічній турботності,нащо викруглюєш яблуко в крашанку —скачуть сороки по чистому обрусі,щедрість твою вихваляють — не
Ти підцинобрюєш крила їм щіткою.
Тихосте лугу, де сутінь розбризкана,стріли назустріч летять нам оперені, —хто їх верта із дитинства далекого?
Котиться колесо збільшене — з пагорба,шлях нам підстругує поза калиною.
Зійдемо й ми по траві на узбочину:білі корови срібло розточують.
Все оце наше — по хмари розхильчасті,все на осоння спрямоване поглядом;там твоїм іменем простір нареченоі аж за обрій поглядом зміряно.
Матінко наша, мохом замощуєшнаші шляхи, патериці просушені,в кухлях за ніч нам джерела вирощуєш:спрага пекуча завжди по відвідинах.***
Павло Мовчан
Other author posts
Малюнок на вікні
Мороз І на моїм Рослинний світ епохи Відтворює
Пам’ятати
Відкриваю пам’ять, наче трухлу скриню:всякого непотрібу в іскрах Шапка-смушка, драний кожух,пір’я на подушку, зваляний Наповіщо дати Числа та віки
По льоду за мотивами народної пісні
По льоду, по льодусвою долю поведу Доле моя швидкоткана,під тобою крига Жовта тріщина біжить,щоб заткати білу нить Луб’янії личакиковзають уздовж ріки
Заміс
Знову копаємо в глинищі глину Жили солом’яні зв’яжуть заміс…— Хата для кого — Буде для В колію грузне вантажений віз
