1 мин
Слушать(AI)Схід сонця
Страшне вино ночей доспілихпо вінця в черепі хлюпоче.
Буджуся сонний, неспокійний,і місяць чавить мої очі.
Та раптом чую: вище, тонше,стрункіше дзвонить ясна синь.
Драконе місяцю, загинь!
Ось білий бог ізходить — сонце.11 березня 1936
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Ротації
Біжать алеї звуків, саджених у гами Мов на акорд, упав поверх на поверх Греблі жовтих мурів, денний вулиць гамірвід берега по берег, тінь вінків дубових Мусує день, мов склянка золотого чаю,прочищена блакить, ввиш мряки шумовиння
Золотоморе
Йде дощ малин Племена бджіл шаліють Струни світлапоторгані Приїхали посли з золотоморя
Схрещення
Об хмару хмара, мов об дошку дошка,ударить глухо, й небо затріщить З лопати хмари сиплються дощі,немов пісок дзвінкий В зелену ложкулистка бере калина дощ, мов юшку,і п’є, і п’є, мов струмінь щастя жданий,мов бризки сім’я, мов росу цілющ...
Посли ночі
Причалив човен сонця в пристань — у вікно на дубіі кинув на прощання сім червоних весел Стовпи струнких тополь підперли небо Мовкнуть губи Прийшли посли від ночі
