Ой, наїхали семигоряни із-за семи гір,намостили гаті з м’яти до тебе у двір,вийди тишею із хати, забілій, мов сніг,твоя доля непочата стала на поріг.
Семигірна, семизірна, на семи вітрахприлетіла сном вечірнім, сіла, наче птах,а під нею забриніла золота струна:сім тривог і сім печалей, та любов одна.
Вибирай собі дорогу, гору вибирай:вироста перед порогом золота гора.***
