2 Лондонцям

в перекладі Марти

Анна

В сороковом году1.

Тоді, як ховають

Когда погребают

Тоді, як ховають епоху,

Надгробний псалом не звучить.

Кропива з

Нехай же її прикрасить.

Погребники лиш, мов на лихо,

Лінуються.

Діло не жде!

І тихо, так,

Господи, тихо,

Що чути, як час іде.

А згодом вона випливає,

Мов труп на весняній воді,

Та матері син не пізнає,

Відвернеться внук тоді.

Схиляються голови низько,

Мов маятник, місяць зрина.

На мертвих бульварах

Така от тепер тишина.***2.

Лондонцам

Двадцать четвертую драму

Двадцять четверту ось драму

Пише часу байдужа рука.

Всі ми учасники грізного

Гамлета радше читали б, чи

Там, де пливе олив’яна ріка;

Радше сьогодні голубку

З піснею смутку вели б до могил,

Радше слідили б крізь вікна Макбета,

Мліли б із тим, хто за гроші убив

Тільки не цю, не цю двадцять четверту

Цю прочитати не маємо сил!***