Глухе, бездушне
Напало на землю.
Квіти мруть,
Поля байдужно снігу ждуть,
А хмари висять, як каміння.
Часами вітер
І сірим туманом повіє.
Село в долині
І п’яним сном дрімає-спить.
Погасло світло.
Од зимна двері.
Вірні
В солому з вухами зарились,
Лиш шум блукає по межі.
Лиш стежкою попід
Йде голод — сіл щорічний гість.
Держить в руках мужицьку
І грізно зиркає очами.1901
