“Червінні дні грибного духу”

Червінні дні грибного духуповолі скресли, без знаку,торкнувшись легко тільки слухулетючим шерхотом в листку.

З глибоких нуртовинь небеснихчи, може, з пам’яті — уразлетке «курли» чомусь воскресло,не розтривожуючи нас.

Ми вільно з хрупотом косилистудну осінню оболоньй капусту вергали щосили,що все просилась до долонь.

Ну що тут?

Пахолодь, не більше,терпкавий запах шелюжин.

І ніж, що ходить тим хутчіше,чим менше білих головин.

І все улесливіше славсяширокий дим по низині,і непомітно проминавсявогонь високий в далині.***