1 min read
Слушать(AI)“Як світле сниво як плавба”
Як світле сниво, як
Легкої хмари, як
Вночі під хатою в спокої,
Мені ти є, моя журба.
Ні, не журба.
Ти не вона.
Я знаю смак журби-зажури,
Її єдині в світі мури,
Коли ні висоти, ні дна.
Ти не вона.
Ти є мій сум.
У миготливості
Ти є мені оте імення,
Яке несу, не донесу.
І знов несу в твоєму слові,
Як світле сниво, як плавбу,
Як рух тієї ще любові,
Що визнає лиш
Оце ти є мені.
Отак.1965
Вінграновський Микола
Стихи Вінграновського Миколы. 1936—2004. Советский и украинский писатель-шестидесятник, кинорежиссёр, актёр, сценарист и поэт. Заслуженный деяте
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Оксана
І спродалась, й скупилась, та й додому, Окрай дороги стежкою А на обличчі Цвітуть два маки тихомолоді
Дума про Британку
Юрію На срібнім ковилі, на сизім полині, На півдні України при лимані, В гнідих степах на степовім
Мерані
З Ніколоза Без дороги-сліду мчить мене Мерані Сивий ворон карка в чорному тумані Мчи ж мене,
Оксані
І Оксану, мою зорю, Мою добру долю… Т В ніч кам’яну, коли темно воді і дорозі, Коли темно траві і нічого не видно мені,