«Уста говорять «він навіки згинув!»
Уста говорять: «він навіки
А серце каже: «ні, він не
Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?
Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча,
Тут в глибині і б’ється враз зі
Я тут, я завжди тут, я все з
Так завжди, чи в піснях забути хочу муку,
Чи хто мені стискає дружньо руку,
Чи любая розмова з ким ведеться,
Чи поцілунок на устах озветься,
Струна бринить лагідною
Я тут, я завжди тут, я все з
Чи я спущусь в безодні мрій таємні,
Де постаті леліють ясні й темні,
Незнані й знані, і наводять чари,
І душу опановують примари,
А голос твій бринить, співа з
Я тут, я завжди тут, я все з
Чи сон мені склепить помалу вії,
Покриє очі втомлені від мрії,
Та крізь важкі, ворожії
Я чую голос любого привиддя,
Бринить тужливо з дивною
Я тут, я завжди тут, я все з
І кожний раз, як стане він бриніти,
Тремтять в моєму серці тії квіти,
Що ти не міг їх за життя зірвати,
Що ти не хтів їх у труну сховати,
Тремтять і промовляють враз зо
Тебе нема, але я все з тобою!»Kimpolung,
Леся Українка
Other author posts
Розбита чарка
На весіллі бринять чарочки, Хай здорові живуть молодята Хай живуть, як в гніздечку пташки, Хай кохаються, мов голуб’ята
Одержима драматична поема
IБерег понад озером Гадаринським* Далеко на горизонті ледве мріють човни коло берега і чорніє люд, що хмарою заліг далекий берег Міріам, “одержима духом”, в глибокій тузі блукає поміж камінням понад берегом, далі зіходить на шпиль скелі ...
5 «Великеє місто Будинки високі»
Великеє місто Будинки високі, Людей тих – без ліку Веселую чутно музику
Хвиля
Хвиля йде,вал гуде –білий, смілий, срібний, дрібний,нападена сухеє баговиння,на розсипане каміння,білим пломенем метнеться,стрепенеться,скине з себе все, що ясне,й Хвиля смутна,каламутна,вже не ясна, вже не біла,відпливає посумніла,мов до гро...