5 «Великеє місто Будинки високі»
Великеє місто.
Будинки високі,
Людей тих – без ліку!
Веселую чутно музику.
Розходяться людськії лави широкі,
Скрізь видно ту юрбу велику.
І все чужина! ох, біда
У місті широкім!
Себе ночувать одиноким!
І добре, хто має к багаттю
Склонитися слухом і оком.
То ж добрії люди мене
В далекій країні,
Там друга в прихильній
Знайшла я.
І моря красу
Не раз ми при тихій годині.
На тихому небі заблиснули зорі,
Огні
У місті.
Ми тихо стояли,
Дивились, як ясно на темному
Незлічені світла сіяли.
В широкім просторі губилося око,
А думка питала,
Де щастя шукать вона мала,
Любові й надії – у небі високо?
Чи в морі спокою б шукала?
Ні, думко! даремне в світовім
Притулку шукати,
В безодню дарма поринати;
Любов і надія не в зорях, не в морі,
Між людьми поради питати!
Шукай, може, душу там знайдеш де
І розум величний;
Де правди не згас промінь пишний,
Там треба шукати любові та миру.
Спокій же знайдеш колись вічний.
Леся Українка
Other author posts
Вечірня година
Коханій Уже скотилось із неба сонце, Заглянув місяць в моє віконце Вже засвітились у небі зорі,
В магазині квіток
В великому місті в розкішну Дівчина прийшла молода, Бо серцем почула весну-чарівницю, Шуміла весняна вода
«За правду браття єднаймось щиро»
За правду, браття, єднаймось щиро, Єдиний маєм правий шлях, Єдину, браття, всі маєм віру, Єдине серце у грудях
Заспів
Південний краю як тепер Лежиш від мене ти за горами крутими,