Один в любов, а другий в містику,а третій в небо, де
І от якомусь гімназистикувкраїнську музу віддали.
І от перебивають копіюз солодких руських поетес.
Ідуть з утопії в
І називають це «Sagesse»*.
А справжня муза неомузенатам десь на фронті в ніч сухулежить запльована, залузанана українському шляху.
Чого ж кричим, сліпі,
Хто грим наклав — отой поет»,—цигарки палим недокуреніі затискаємось в корсет.
Чи вже втомилась наша нація,чи недалеко до кінця,—що в нас чудова профанаціяі майже жодного співця?
І майже жодної поезії,яка б нас вдарила! — Нема.
Самі предтечі анестезіїта лиш розгубленість сама…1919
