Давно вже збігла хвиля жовтопіннаі рій бджолиний в простір закотивсь,упали соняхи поштиво на коліна…немов землі удосталь напились.
А сонце їм потилиці лиш гріє —куди ж поділись золоті вінки?
Ось ізурку скоро візьме вже Маріяі виб’є з голови усі
І вилузає в пелену до бубки,на вітер пустить срібні лушпайки,щоб знали, як показувати зубкита ще й сукать порожні кулаки…***
