1 min read
Слушать(AI)Архип Тесленко в Харківцях
Диму, диму сьогодні в мене в хаті було.
З листа до М.
В холодній хаті протяги та цвіль,сухар щербатий, смуток звідусіль.
В холодній хаті важко однувати,аби собі зап’ястя не розтяти,і, впершися очима у вікно,розлити зір на біле
В порожній хаті хтось сльозу зронив,в порожній хаті свічку запалив,в порожній хаті, — Боже, що за жах!
Іржа мережить квіти на ножах.
В порожній хаті в мене повно диму,присутній в мене в хаті хтось незримий.
Бо, наче пляма, погляд на папері…— Ану йди геть! — і відчиняю двері.
За стіл сідаю і пишу про світ,свої слова вмуровуючи в лід.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Сини
Зривається голос на О небо Бездонність твоя вже очей не гнітить,і аркуш паперу кружляє, як лебідь,і рідиться зором недвижна блакить Кому тільки в тебе вдивлятись щоденно
На спадку вечора
Не віддзеркалює водауже ні хмар, ні птахів І сонце, випавши з гнізда,вниз покотилось з даху Перехилились голоси—аж мур небесний тріснув,та з тріщин краплями росипросочувалась І позліталися давноу вулик звуки й бджоли
Шляхи не нами вибрані
О жебрацькі шляхи — на узбіччях соломазолотими скарбами утоптана в Від’їжджаємо ми — нас вивозять із домуна далеку Сибір без ридань Ну чого ж ви спинилися, верби страпаті,а ганчір’я чому не махає з тинів Хочуть нас перейнять лиш мог...
Слово
В форму слова твого перелито жадання,скажеш «яблуко» — вмить заопуклиться плід,сік на пучках проступить лише з дотикання,тінь пообіч застигне кружальцем, як лід Слово суще, лукаве, спасенне,перемліле в устах — хоч кричи Промовляєш його ц...
