Колимські закували зозулі,шумує потік, молода шипшинажовтавий стромить лист.
Легкі хмаркина порцеляновому виснуть небі.
А я на цій модриновій колодічитаю про засланця-пустуна.
Пусте, пустуне!
Жити — пустувати,награючи цимбальний свій стожаль,губити, віднаходити, втрачатий знову губити — наш веселий хрест.
Ми двічі не вмираємо.
Ми сущіраз — і навіки, і на все життя.
Не жебраємо ласки ні від кого.
Радій: кують колимські зозулі.
