1 min read
Слушать(AI)На Катуні
Чи бачив ти, як мати молода,
Стрибаючи з крижини на крижину,
Долає повінь і волає:— Си-и-ну!?.
А ноги їй захлюпує вода.
Реве Катунь — зажерлива ріка,
Що жартувать не любить і не вміє.
А Дух Гірський[1] в ущелинах німіє,
За нею стежачи іздалека.
Там, серед повені, за
В вечірню хмарку димом потягнуло,
Їй мовив хтось: між крижаного
На острові синка свого шукай.
Пішло, мале, матусі на біду,
Щоб зблизька бачити крижин гонитву.
О Дух Гірський!
Прийми мою молитву.
А жертви прагнеш
Я до тебе йду.,
Сибір
Руденко Микола
Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Мордовська кутя
Ніч зменшилась, А день почав зростати Освячую тебе, Фантазіє людська
Голос трав
Після стін, котрі пам’ять обтяжують, Гніт пекельний, що здавлює дух, Скільки ніжності в мене до тебе, будяче, І до тебе, вульгарний лопух
Шлях-дорога в небокрай веде
Шлях-дорога в небокрай веде Обіч розступається стерня То не я — моя уява йде, Наче босоноге старченя
Сльота
За вологою шибкою дерево плаче, Сіре небо дощем капотить безупинно Ну, чого ти болиш, моє серце Щось у світі страшне учинитись повинно