Піп на пущі

Начитався піп удовий,

Як святії жили,

Як то вони по

Господа

Та й задумав і сам, грішний,

З світом попрощатись,

Зайти куди межі

Та й собі спасатись.

І зібрав усю громаду,

З нею розпростився;

Взяв з собою молитовник,

В пущу

Але де йому до пущі!

Привик до ковбаски,

До чарочки горілочки,

До борщу та

Привик собі як

То й дечого

Та де йому серед

Корінцями жити!

Пробув в пущі одні сутки;

Ба щось не

Пробув другі піп удовий

Ба вже й нитка

Взяв добродій молитовник,

Назад

А що ж то ви не на пущі?»

Громада

Не питайте, добрі люди!

Став піп говорити.

Не з такими

Серед пущі жити!..»