1 мин
Слушать(AI)Передосіннє
Щербиться, лункішає капіж,прояснена просвічує калина,і що не крапля — пада срібний гріш,і що не слово — з гілки
Дозріло все, наповнилось ущерть,вода в губах ледь-ледве не
Завершується літа круговерть,ось-ось і холод біло усміхнеться.
Твердіша, в бильця вглибившись, рука,стиска промиті часом волокнини,в суглобах цвяхів млявість виника,підступна цвіль промацує щілини.
А дощ іде,проціджений, прямий,дуднить нудотно змилена
Ще день, ще два, і сизий птах зиминатрусить в ноги лагідного пір’я.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Ревнощі
Мур саморослий непомітнозагнався високо в блакить,аби закрити сонце літнєі нас навіки За ним зосталися Попереду ж — чорнів Труба гриміла металева,і сум… мов після
Не розплющуй очей
Тугішає звук, наче плід, в надвечір’я,густішає зеленню втишений луг,з розгорнутих крил обсипається пір’я, —його перейма запорошений слух Був лет у півнеба шумкий, шестикрилий,та погляд стелився — очей не піднять,аби розпізнати ту строєну силу...
Безмежжя
Понаджений прихильністю снігів,ошуканий, спонукуватий криком,він відчував себе рівновеликимбезмежності, відбитій в люстрах днів Слід залишав і думав: наповічно,але вода ішла йому навстрічно,змиваючи відмітини й відбитки,і обертала машкару тра...
Достойний матеріал
Тривале відлуння виснажує висохле горло,а слово потяте членується часто і дрібно І звуки в кубельцях звиваються чорних,і тиша стояча свічадо затягує срібне…— Верніться Верніться —складаю з відлуння благання,бо голос обсипався листям
