1 min read
Слушать(AI)Пізня гроза
Так далеко — ледве й видко,як грози сталева ниткапересновує туман,і луни щербатий злитокдеренчить, мов тріслий дзбан.
Так далеко, що й не чутикрапель, спійманих відром.
Біла марля, чорна сутіньпеленають круглий
Дихай, дихай крізь весь простір,крізь набряклу криком
Бовваніє час навпроти…крізь туман іде навпрост?
І несе він, мабуть, м’яту —відсвіжити всі чуття,і полотна непочаті,щоб сповить твоє життя.
Він несе тягар важенний —в роті вічності ковток,вдмуха він тобі в легенісинє полум’я квіток.
І, роздмухавши задуху,наче вогнище в грозу,подарує на потухуще й перлинясту сльозу.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Несумірність
— Пальцятко, пучечко, мізинок, —як ніжність висловить мені Три слова — трієчко мачинок,а ніжність вся, як мед на дні Всі вигуки, слова та знакидля мови стали затісні,рот повен слів — головка маку —слова сплітаються в пісні Перехиляю...
Тепло
На чисті дзеркала, на сонячні площиния видихав життя: тремтить крапчаста ртуть,і приском мерехтять червоні крапелини —твої долоні їх ніколи не зітруть Бо витнув на роду похмурий карбівничийцю рану — і ввіклав у неї три Щоб пережити біль,...
Земля і сніг
О білість Тебе забагато Це надмір для зору — і все не ввібрать І чим відшкодуються змушені втрати —живучим струмком а чи летом пера
Відтворюваність
В захваті літньому крила блаженнісрібло вихлюпують з світлих дзеркал,і розвивався голос зелений,ніби сам янгол мене покликав І озираєшся: тут я У полі Зором суцільним і слухом вже став,мов рознизалися обрійні колаі позосталась одна ...
