Обійми
І крякав крук, але довкруг ні хмарки,і горобина, вибухнувши жарко,аж іскрами розбризкалась навкіл.
А поруч з нею вільхи недогарки —так ніби сонце ділене
Сюди погонь, а туди сажа чорна,сюди весілля, а туди печаль,сюди оздоб’я, а туди потворність,туди захлання, а сюди кришталь.
Все нарівно, бо світить на два боки,і через мене поділ той проліг,хоч він такий тонкий, але глибокий:праворуч суцвіть, а ліворуч —
Сміюся одним оком, іншим плачу,у півуста хвалю, у пів… хулю,то серце — крига, то — як жар гаряче,тим — проклинаю, а ось цим — люблю;не зодностайнить ні очей, ні слуху;і дві долоні врізнобіч летять,так ніби прагну тим поривчим рухомдві половини світу об’єднать.***
Павло Мовчан
Other author posts
Надмірна світлість
Надмірна світлість вже така далека,що можна лиш уявою сягнуть Крильми виказує спалахнутий лелеканеблизь небесну і криничну путь Безсмертник при вустах тримає промінь,ворсинки світла переносить Надміру світла в срібному розломі:грома...
Бакенщик
Що ж мені свідчать твої зморшки День надійшов і відійшов Дощ розгулявся — чорні стьожкигадючаться з-під підошов Несеш вогонь на щедру річку,виймаєш весла з-під пахвиі воду міриш опівнічну:назустріч спогадам
Серпневий листок
Над водою вогняноютонко стелиться туман,кружеляє над тобоюлист торішній, як гавран Позолотою шурхоче,теплу хвилю наганя,залетіти в очі хоче,щоб розвіять фарби дня Я віддмухую від себе,відганяю його пріч,та, немов сучок у небівищербивсь, ...
Голос серця
Упізнаєш мене вві сніі видихаєш:— Мій Та всюди люди мовчазніхитають скрушно:— Вона Як порошинку, на рукахнесу тебе й боюся вітру,і замість тіні — хилиткалоскоче ноги пляма світла — Любове, — шепочу, — збудись,бо люди