“Коли осінь зірваний листок”

Коли осінь зірваний

Закружля на золотім крилі,

Пам’ять, висвіти якийсь

На моїй знедоленій землі.

Може, під вербою джерело,

Де корінням бавиться вода;

Чи озерце, де моє

Шлях серед латаття проклада.

Кручу, де живуть прудкі стрижі;

Окунців, що плавають по дну;

Чи одну волошку на межі

Не багато, хай лише

Я повірю, що на схилі

Бог мене в біді не залиша:

Адже ж я — це не тюрма, а світ,

В котрому є сонце і душа.